8 липня керівники Європейського Союзу та президент України зберуться в Києві на XXI Саміті Україна-ЄС.
Ця подія матиме велику символічність і особливе значення.
Глибокий символізм, оскільки саміт позначиться п’ятою річницею укладення Угоди про асоціацію, включаючи поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі. Впродовж п’яти років ми забезпечили хороший результат її реалізації і сьогодні я радий, що Україна і Європейський Союз стали ближче, ніж будь-коли раніше. Україна б’є нові рекорди експорту своїх товарів та послуг на ринок ЄС, збільшивши частку ЄС у своїй зовнішній торгівлі до 42%.
Більше того, протягом п’яти років ми стояли пліч-о-пліч, стримуючи російську агресію в єдності і солідарності. Наші союзники з ЄС допомогли Україні посилити нашу стійкість завдяки збереженню режиму санкцій та допомоги нам на шляху реформ. Сьогодні озираючись назад, навряд чи можна уявити собі, як би Україна вижила без такої послідовної та сталої підтримки західних партнерів.
Для президента Дональда Туска та президента Жана-Клода Юнкера цей саміт стане крайньою політичною подією високого рівня з Україною. Це те, що робить його особливо значущим. Туск та Юнкер є великими друзями нашого народу і справжніми батьками-засновниками нових відносин Україна-ЄС, які ґрунтуються на політичній асоціації та економічній інтеграції. Ми, безумовно, будемо сумувати за українською мовою Президента Туска і тонким гумором президента Юнкера. Це той випадок, коли новий друг точно не кращий за двох старих.
Результати Київського саміту будуть мати велике значення. З новим керівництвом як у Києві, так і в Брюсселі він може стати відправною точкою і створити амбітні рамки для розвитку відносин Україна-ЄС на найближчі п’ять років.
По-перше, йдеться про непорушне спільне прагнення до єдності та солідарності в контексті триваючої російської агресії проти України. Більше санкцій, ширші за обсягами та більш ефективні за впливом, включаючи невизнання російських паспортів, виданих в порушення міжнародного права і українського законодавства. Останні ініціативи доброї волі нового керівництва України щодо припинення вогню та довгоочікуваного розмежування в Станиці Луганській не отримали зустрічних жестів з боку Росії. Навпаки, лише в червні Україна втратила 11 військовослужбовців і близько 80 було поранено. Нам потрібні спільні підходи до просування ініціативи України щодо розгортання багатонаціональної місії під егідою ООН на Донбасі, а також для подальшого тиску на Кремль з метою звільнення українських громадян, у тому числі Олега Сенцова, Романа Сущенка та багатьох інших, які незаконно утримуються в Росії. Я наполегливо закликаю Президента Зеленського порушити питання про повзучу окупацію Росією українських ЗМІ та скоординувати спільні зусилля з ЄС проти розширення дезінформаційної та пропагандистської кампанії Кремля, спрямованої на підрив політичної стабільності в Україні.
По-друге, активніше залучення ЄС до протидії російській ескалації в Керченській протоці та Азовському морі. Росія не виконала наказ Міжнародного трибуналу з морського права від 25 травня 2019 року і не звільнила 24 українських військовослужбовців і не повернула 3 судна. Саміт має погодити подальше посилення Азовського пакета санкцій та тиску на Росію для забезпечення безперешкодного і вільного проходу до Азовського моря. Час реалізувати рішення ЄС, яке було прийняте на минулорічному саміті, про надання допомоги для соціально-економічної реабілітації постраждалих районів на Донбасі та Приазов’я. Таку допомогу можна було б просувати через спеціальні програми ЄС, а також через так званий механізм патронажу окремих держав-членів ЄС над районами та містами Донбасу.
По-третє, новий політичний момент в Україні вимагає нового підходу ЄС до надання допомоги у реалізації програми реформ, виконання Угоди про асоціацію та забезпечення макроекономічної стабільності. Вважаємо, що прийшов час для рішення започаткувати всеосяжну багаторічну амбіційну програму ЄС з макрофінансової підтримки України. Можна вважати, що спроби Росії підірвати реформаторські зусилля Києва провалилися. Тепер настав час розвинути цей прогрес і посилити вплив реформ на життя громадян України.
По-четверте, закликаю лідерів вжити конкретних кроків для реалізації ініціативи «чотирьох союзів», яка була запропонована українською стороною в 2017 році. Треба докласти зусиль щодо посилення економічної і галузевої інтеграції, як і регуляторної гармонізації в пріоритетних секторах, включаючи єдиний цифровий ринок, енергетичну інтеграцію, спрощення торгівлі, митне співробітництво та шенгенські acquis. Необхідно зробити крок вперед на шляху до укладення Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (ACAA), щоб розкрити новий потенціал для збільшення обсягів торгівлі. Україна повинна повною мірою використати принципи та інструменти Угоди про асоціацію з метою забезпечення поступової секторальної інтеграції до ринку ЄС, а також створення сприятливих умов для подання заявки на членство в ЄС у 2023 році.
По-п’яте, необхідно посилити наше стратегічне енергетичне партнерство і об’єднати зусилля для вирішення існуючих проблем у цій сфері, включаючи зупинення будівництва Північного потоку 2, досягнення домовленості про новий контракт на транзит газу між Україною та Росією після 2019 року на основі законодавства ЄС.
По-шосте, захист суверенітету та територіальної цілісності України неможливий без міцних збройних сил, які повною мірою використовують сучасні технології та виробничі потужності. З цією метою на порядку денному має бути питання активізації співпраці як з Європейським оборонним агентством, так і в рамках Постійної структурованої співпраці у сфері оборони (PESCO).
І наостанок, формула перемоги на найвищому рівні – «Ні кроку назад в інтеграції України до ЄС». Таким і має бути потужний сигнал для нового керівництва України та ЄС на наступні роки.
В результаті саміту лідери мали б конвертувати унікальну підтримку Президента Зеленського суспільством в унікальну програму інтеграції для України. Все інше не відповідало б найкращим інтересам України та ЄС.
Будьте амбітними. Дивіться поза горизонт сьогоднішнього моменту. Цей саміт не має стати звичайною бюрократичною вправою.
Стаття опублікована на сайті EUobserver.