Чому лютують реваншисти – блог Ростислава Павленка

Ненависть до всього, пов‘язаного з Майданом, від учасників режиму Януковича і ЗМІ, свідчить: вони пішли в останній бій.

За Януковича їм було добре.

Вони відчували себе членами касти обраних. Надлюдей. Вершителями судеб «бидла», як і досі вони називають тих, хто не згоден з їхньою картиною світу.

Вони звикли брати від життя все.

А звичайні люди мусили бути задоволені з честі працювати на їхніх підприємствах за копійки і обслуговувати їхні забаганки.

Коли ж Путін пригрозив їх пахану, і той, злякавшись, почав прогинати Україну під Росію – взялися всіляко виправдовувати і допомагати. Бо какая разніца, общіє ценності і історія, та й адіннарод, язик, вєра.

А рух із задухи русского міра до Європи, свободи, конкуренції – вбивчий і неприйнятний для їхнього способу життя.

За цей спосіб життя вони калічили і убивали. Тих, хто посмів повстати, а не погодитись з роллю прислужників і безсловесного «бидла».

Такі повсталі, які прагнули свободи для себе і цивілізованого вибору для країни – сприймаються як загроза.

Коли убивств виявилось недостатньо, щоб придушити Майдан, коли навіть випестувані «силовики» не пішли на білоруський чи російський сценарій тотальної війни з народом – вони втекли, поховалися, мімікрували.

Гадили з-під тишка.

Користувалися тим, що по них працювали в рамках закону, процедур (скрізь повільних) і часто люди, яких вони самі розставляли на слідчі і судові посади («плівки Вовка» гарно описують, як вони чинили спротив спробам їх посунути).

Завдяки великій брехні і популізму «хакнули країну» – і думали, що прийшов час їхньої помсти.

Слухняні чоловічки у слідчо-судовій системі слухняно заводять справи проти тих, хто рятував країну від наслідків їхнього правління і захищав від агресії Москви – яка теж не розуміє і не визнає права на життя України інакше, ніж в русском мірє.

Вони переконали себе і намагаються переконати суспільство, що зміна влади у 2019 – це не прояв бажання людей до швидких змін і триумф популізму – а власне їхній реванш.

Але дедалі очевидніше: вони знов прорахувались.

Світ не обертається навколо них.

Слабкий Зеленський, некомпетентне і корумповане його оточення, русскоміріє багатьох його представників – справді поживний ґрунт для спроб реваншу.

Звідти справи Чорновол, Звіробій і Федини, Порошенка. Звідти заклики зняти амністію для майданівців. Звідти ненависть і неприйняття (подекуди масковані як «скепсис», «свій шлях», «боротьба із зовнішнім управлінням» та інші оксюморони російської пропаганди) до євроінтеграції і НАТО. Звідти, зрештою, «простота гірша воровства» у стосунках з Росією, малоросійське сподівання умилостивить «доброго царя».

Але цього не досить, щоб загнати в стійло народ. Люди починають прозрівати – і соціологи фіксують ці зміни.

Тому реваншисти поспішають. Перша їхня надія – розтоптати ворогів зараз, використовуючи вплив на владу. Брехнею і страхом посилити свої позиції і цілком опанувати ситуацією.

Це не вдасться, якщо проукраїнські, проєвропейські сили будуть діяти разом – влада боятиметься перейти червоні лінії.

Тоді друга їхня надія – це прийти до влади на виборах. Атакуючи і Майдан, і слабку нинішню владу. І обіцяючи народу благоденство від крєпкіх хазяйствєнніков на основі васалітету до Росії. Це брехня, бо Росії потрібні не васали, а раби. І навіть Януковичу виставляли вимоги до більшої і більшої зради інтересів України, не будучи задоволені з того, що він зраджував і так.

Поки соціологи не підтверджують можливість такого сценарію. Але заспокоюватись не можна. Брехливість їхніх посулів треба доводити постійно і повсякчас.

І наостанок. Реваншисти дали всім нам прекрасний урок. Вони не зникають самі собою. Вони не «роса на сонці». Надто вигідні і потрібні вони Росії. Надто багато ресурсів набрали вони за часів Януковича, і надто збігаються їхні інтереси з прагнучими абсолютної влади і збагачення олігархами штибу Коломойського.

Тому єдина надія реваншистів – це якщо українські проєвропейські сили і далі чубитимуться, шукатимуть груш на вербі, треті нові сили і скалки одне в одного у оці.

Час обирати прийде набагато швидше, ніж багатьом здається. Маємо бути готові дати реваншистам останній бій і вигнати нарешті примару русского міра.

Джерело: https://pavlenkorost.patrioty.org.ua/blogs/chomu-liutuiut-revanshysty–rostyslav-pavlenko-324284.html

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*