До друзів з «Голосу»

Уважно прочитав інтерв’ю з Кірою Рудик, очільницею партії «Голос». Декілька цитат «голосно» ранять. «– Хто для вас більший політичний ворог: Зеленський чи Порошенко? – Порошенко. – Чому? – Тому що Зеленський не намагається нас так сильно «обійняти», як «Європейська Солідарність». Ну, тобто показати – так це ж просто наша частина». «Подивися в списки, кого «ЄС» веде на Заході: це якісь бандити і кар’єристи. І саме у нашого електорату є очі, щоб побачити і вуха, щоб почути».

Перед парламентськими виборами ми з Андрієм Парубієм радилися, з ким і як іти на вибори. Ми прийшли у минулий парламент з «Народним фронтом» і от зараз очільники Фронту вирішили не брати участі у виборах. Вибору у нас великого не було, бо з нашої коаліції йшла лише партія Порошенка. Андрій пішов у списку, а я на округ. Чи міг я йти самовисуванцем, або від іншої політсили ? Звичайно. Той же Голос» готовий був мене висувати, щоправда на іншому окрузі.

Чи були у мене раніше претензії до Порошенка? Очевидно! Як і розуміння того, що на посаді президента від зробив для становлення української держави більше, ніж усі попередні президенти. І Армія, Мова і Віра для мене не порожні слова, а атрибути, без яких Українська держава не відбудеться.

Думаю саме тому Порошенка на виборах президента підтримував у якості довіреної особи і Ярослав Рущишин і інші теперішні члени «Голосу». Переконаний, що і більшість виборців «Голосу» теж. Усі ми разом підтримували Порошенка, а не Зеленського. Порошенко не міг бути «політичним ворогом» для людей, для яких «Армія Мова Віра» не є порожніми словами. Він політичний ворог для ОПЗЖ, для частини «Слуг народу» і от зараз для очільниці «Голосу».

Чому для очільниці? Бо для більшості членів цієї фракції Порошенко може бути політичним конкурентом, але точно не ворогом. І хто зараз «Порошенко»? Говоримо ж про партії. А генерал Забродський, герой російсько- української війни для вас теж ворог? І Мустафа Джемілєв? І Ахтем Чийгоз? Може, для «Голосу» вороги ті, хто підтримував і підтримує зараз «ЄС», бажаючи єдності проукраїнських партій? Маю на увазі Мирослава Мариновича, Йосипа Зісельса, Ігоря Козловського, Володимира Балуха.

Майбутні місцеві вибори можуть нести серйозну небезпеку, коли у деяких регіонах більшість візьмуть представники проросійських сил з ОПЗЖ, партії Шарія, представники проросійського крила «Слуг народу». Що мали б робити проукраїнські сили? Координувати роботу. І не про «обійми» мова. «ЄС» міг би підтримати кандидатуру Голосу на посаду мера, наприклад Рівного і Києва, а Голос кандидатуру «ЄС» на посаду очільників Львова та Івано-Франківська. Або навпаки. «Голос», за словами Кіри, не братиме участі у виборах на Полтавщині, а «ЄС» збирається там підтримати декількох авторитетних АТОшників. Чому їх не підтримати «Голосу»? Це була б відповідальна політична позиція.

«ЄС» не веде у ради «бандитів і кар’єристів». Ще ніхто не затверджував списків, але я рекомендуватиму, наприклад балотуватися від свого округу у Львові Уляні Пак, молодій і талановитій юристці, яку знають у Львові, відомому журналісту Антіну Борковському. Хто з них бандит?

Час ще не втрачено. Давайте не будемо повторювати вигідних ворогам українців дурниць і почнемо нарешті займатися відповідальною українською політикою.