Ірина Геращенко обговорила під час Українського жіночого конгресу участь жінок у безпекових процесах

Участь жінок у безпекових процесах, досягнення у визнанні жінок в армії і подолання гендерних стереотипів у різних сферах – про це говорила співголова фракції «Європейська Солідарність», Уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях (2014—2019) Ірина Геращенко під час 4-го Українського жіночого конгресу. Про свої враження Ірина Геращенко пише на сторінці у Facebook.

4 Український жіночий конгрес. Пандемія накладає особливості – вперше в онлайн, без широкої гостьової аудиторії, вперше в масках. Незмінним залишається високий рівень дискусії, фахові експерти, в тому числі закордонні, які доєдналися онлайн, актуальні теми.

Разом з колегами Оленою Кондратюк, Марією Іоновою, Іванною Климпуш-Цинцадзе, Іриною Фріз і Світланою Войцеховською ми багато досягли в питаннях гендерної рівності, квот, боротьби з сексизмом і стереотипами, збільшенням жінок в політиці і владі. Жіноче лідерство стає не винятком, а нормою, часи, коли в українській політиці була одна жінка – в минулому. Але вплив жінок на прийняття рішень у владі залишається незначним, особливо за цієї владної команди. Так само мінімізована участь українок в миротворчих процесах. Говорили про це на УЖК.

Взяла участь в дискусії з питань безпеки. Поділилася власним досвідом роботи в переговорних групах і уповноваженої з мирного врегулювання, розповіла про міжнародні практики, зосередилася на важливих і успішних кейсах тих українок, які багато роблять для досягнення миру – військових, медиків, дипломатів. Закликала владу ширше залучати жінок, зокрема й з неурядового сектору, й тих, хто особисто пережив полон чи має досвід боротьби за рідних людей, до переговорних процесів.

Власне, світовий досвід доводить, що присутність жінок за столом мирних перемовин підвищує ефективність та посилює відповідальність за виконання угод. Аналіз 40 мирних процесів з 1991 року свідчить, що коли жінки могли впливати на переговорний процес, шанси на досягнення миру були вищими.

Україна стала першою державою, яка прийняла Національний план дій з виконання резолюції РБ ООН 1325 у період збройного конфлікту. Завдяки моїм з колежанками зусиллям нам вдалося прийняти закони, що урівняли проходження жінками військової служби, у тому числі на офіцерських посадах; збільшити кількість посад, на які дозволяється призначати військовослужбовців-жінок (близько 300 військово-облікових спеціальностей, у тому числі і «бойових»); дозволити дівчат отримувати військову освіту. За час моєї роботи в гуманітарній групі в Мінську нам вдалося звільнити десятки жінок, які утримувалися в заручниках незаконних проросійських угрупувань. Проте, на даний момент, десятки українок утримуються в заручниках в РФ чи на окупованих територіях.

Також за мого співавторства прийняті закони про статус зниклих безвісти, про гуманітарне розмінування, про виплати родинам військовослужбовцям, що опинилися в полоні і звільненим полоненим. На жаль, після позитивного першого читання, нинішня Рада заблокувала закон про статус політв’язнів і військовополонених.

Дарма нова влада відмовилася від дієвого комунікаційного майданчику «Мінської платформи» у ВР, де депутати могли не лише з перших вуст дізнаватися інформацію про хід мирних переговорів, але й вивчали досвід реінтеграції і інклюзивного діалогу, амністії і відповідальності – в Хорватії, Ірландії, Колумбії, інших кранах.