Два роки тому Верховна Рада внесла поправки Петро Порошенко до Конституції, які закріпили курс України на членство в ЄС та НАТО.
Президент був визначений гарантом реалізації цього курсу, а Кабмін – органом, що забезпечує цю реалізацію.
Чи став Володимир Зеленський дійсним гарантом реалізації євроатлантичних прагнень українців?
На жаль, бачення Зеленським геополітичних процесів виявилося вкрай примітивним.
«Чому ми досі не в НАТО?», – ображено запитує він у Президента США. Не розуміючи, що відповідь на це питання потрібно ставити собі самому!
В НАТО чекають собі подібних! І в Альянс вступає не тільки армія, а вся країна! Тож Україна має здійснити реформування не тільки військової, а й політичної, економічної та правоохоронної сфери.
Маємо припинити знищення антикорупційної інфраструктури, реалізувати судову реформу, поглибити секторальну інтеграцію в багатьох сферах.
Наші партнери неодноразово зазначали, що Україна більше любить говорити про форми співпраці, а не про реальний зміст реформ.
Ось і зараз, влада акцентує на необхідності отримання «Плану дій по членству» замість того, щоб зосередитися на виконанні вже поставлених завдань.
Наприклад, сумлінно виконати Річну національну програму (РНП). Адже її повне, а не часткове виконання і є ключем до майбутнього членства в НАТО.
Але на що ми можемо претендувати, якщо РНП 2020-го року була підписана Зеленським тільки у кінці травня.
А як прокоментувати те, що Зеленський досі не призначив посла при НАТО? Немає і представника України в міжнародному секретаріаті НАТО.
Українські дипломати мають брати активну участь у процесі підготовки нової Стратегічної концепції НАТО, докладаючи надзусиль, щоб у цій концепції була зафіксована можливість Альянсу до подальшого розширення.
Зупинена інформаційна кампанія попередньої влади – сьогодні близько половини українців не розуміє важливості вступу України до НАТО. Не усвідомлює, що Україна не зможе самотужки протистояти російській агресії без допомоги Альянсу.
Вступ до НАТО – це питання нашого виживання! І донести цю інформацію до українців мав особисто Володимир Зеленський!
Минулого літа ми отримали статус партнера НАТО з розширеними можливостями. Але це теж спадщина від попередників, які докладали титанічних зусиль в питанні євроінтеграції.
Тепер цю форму партнерства потрібно наповнити практичним змістом. На столі Президента вже не один місяць лежать конкретні пропозиції по участі України в програмі розширених можливостей. Лежать, чекаючи підпису…
І останнє. Вступ до НАТО потребує максимального рівня відкритості та довіри між членами Альянсу та країною-партнером. Але чи можна довіряти країні, з вищих кабінетів якої витікають секрети до Російської Федерації?
У Володимира Зеленського є можливість увійти в історію президентом, за каденції якого Україна стане кандидатом на членство в НАТО. Але скористатися нею він не поспішає.
Та це не привід покладати руки нам – парламентарям. Верховна Рада вперше за багато років стала платформою для напрацювання надважливих рішень. Відзначу хоча б нещодавнє ухвалення законів про оборонні закупівлі та розвідку.
На черзі – прийняття закону про СБУ, закону про державну таємницю та завершення роботи з питання парламентського нагляду за сектором безпеки та оборони.
Тож не покладаємо рук і рухаємося вперед. Президенти міняються, але курс на євроатлантичну інтеграцію залишається незмінним!