Сподіваюсь, влада схаменеться та не доведе людей до люті – Іванна Климпуш-Цинцадзе

Зовнішня політика Зеленського виглядає жалюгідно, а МЗС фактично усунуте від роботи

Останнім часом в політичному просторі відбуваються досить незрозумілі, непослідовні та різнонаправлені кроки. Така важкопрогнозована ситуація може неоднозначно вплинути на міжнародне становище України. Також назріває новий Майдан, через низку несправедливих судових справ проти патріотів. Парламент.UA поговорив про актуальну ситуацію в Україні із народною депутаткою та колишньою віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе.

Як Ви оцінюєте акції протесту проти вироку Сергієві Стерненку. Думаєте, наступним буде антисуддівський Майдан? Скоро?

Та і попередній – Євромайдан – був, можна сказати, антисуддівський. Революція Гідності – це революція проти несправедливості, а євроінтеграція якраз є інструментом встановлення справедливості в дуже широкому розумінні. Ідеться про справедливий суд, вільну конкуренцію, чесні податки тощо.

На жаль, українці за відсутності власної держави жили в несправедливості кілька століть і до певної міри здатні її терпіти. Та все змінюється, і новітня історія свідчить про те, що в суспільстві встановлюються якісь неписані межі, коли вже досить. Майдан стається, коли влада пускається берега, і відчуття несправедливості в суспільстві породжує вибух. Сумнівними кримінальними справами, а тим паче тюремними вироками влада постійно збільшує цю напругу. Тому Майдан буде, коли українці вирішать, що досить. Але революції дуже небезпечні для країни, що воює. Сподіваюся, владі вистачить мудрості це збагнути, схаменутися і не доводити людей до люті.

А як оцінюєте останні засідання РНБО?

Завжди підтримую дії, спрямовані на посилення національної безпеки. Водночас такі дії мають бути чітко продумані, відповідати закону, всім правилам і процедурам. Це треба і для того, щоб усе не відігралося назад у судах, і для того, щоб не спокушати президента узурповувати ще більше влади.

Думаю, через санкції багато хто увірував у патріота Зеленського передчасно. Бо він однією рукою накладає санкції на п’яту колону, а другою тим часом садить патріотів і дозволяє олігархам купувати електроенергію в РФ. Так, санкції це добре, гучно, але одноразово. Це ще не тенденція до зміни політики плазування, а от те, у який спосіб їх запровадили, – продовження тенденції до посилення ручного керівництва державою.

До літа в ЄС хочуть запровадити «паспорт вакцинації». Чи означає це кінець «безвізу»?

Коронавірус не загрожує «безвізу». Нинішні обмеження мають вимушений і тимчасовий характер. Більше «безвізу» загрожує руйнація судової реформи та реформи державної служби, політично вмотивовані справи, а також регулярні законодавчі ініціативи та дії влади, що прямо суперечать і праву, і цінностям ЄС.

Однак паспорти або сертифікати вакцинації, про які зараз домовляються уряди країн-членів ЄС, можуть означати, що українці, імовірно, не скоро зможуть знову вільно подорожувати до ЄС. І це не тому, що ЄС не пускає, адже поїздки обмежені і всередині Союзу. Ці сертифікати з об’єктивних причин необхідні для відновлення безперешкодного і, головне, безпечного руху людей. І це правильно. Наскільки мені відомо, наразі не йдеться про те, що люди (громадяни країн ЄС) не зможуть пересуватися без цього документа, а він надаватиме певні привілеї.

Що ж до наших громадян, то, можливо, нам знадобляться такі документи для подорожей до ЄС, або ж це будуть ПЛР-тести та карантин – поки невідомо. Думаю, те, як швидко для українців знову відкриються кордони ЄС, – залежить від того, як швидко влада дасть раду пандемії. А реальність не дає приводів для оптимізму. Станом на третій день вакцинації першу дозу вакцини (до якої ще й серед людей немає довіри) вкололи 3051 людині, це по 1017 людей за день. Станом на 28 лютого цифра не змінилася. Такими темпами за рік вакцинують 371 205 людей, а в нас лише медиків понад 272 тисячі! Повноцінне масове тестування так і не почалося, то звідки віра в те, що буде вакцинація? Це значить, що ми ще довго будемо боротися з коронавірусом, значно довше, ніж у ЄС.

Як оцінюєте сучасну міжнародну політику України? Що, на вашу думку, є найсерйознішими помилками, що можуть мати неприємні наслідки в майбутньому?

Річ у тім, що в нас нема зовнішньої політики як такої. Її має формувати МЗС, а воно усунуте від цих процесів. Голосу Верховної Ради теж не чути назовні. Усю, назву її так, зовнішньополітичну імпровізацію контролює Зеленський і люди, які біля нього. Тому не доводиться говорити про якісь змістовні речі. Усе це якась імітація, гарні гасла і заяви, які змінюються скандалами з нашими друзями та поступками ворогам. Виглядає все це жалюгідно.

Ми перестали чітко артикулювати світу правду про російську агресію. Можна на пальцях порахувати, скільки разів президент назвав Росію агресором. Дії влади розходяться з обіцянками партнерам, заяви часто взаємозаперечні. Це не допомагає сприймати нас серйозно. Євроінтеграція перейшла в режим гарних презентацій і не наповнених змістом ініціатив. Розмови про перегляд Угоди про асоціацію з ЄС та поглиблення інтеграції звучать жалюгідно, коли ми не виконуємо уже взятих зобов’язань і не використовуємо вже наявних інструментів.

Те саме і з євроатлантичною інтеграцією. Отримали статус партнера з розширеними можливостями і почепили його на стіну. Уже мовчу про такі безпрецедентні речі, як зрив затримання «вагнерівців». Це нищівний удар по довірі, яку знову доведеться вибудовувати з нуля. Зі світом від імені всіх українців говорять Зеленський і його друзі, говорять так, як уміють, тому й наслідки, на жаль, будуть і вже є відповідними.

Зеленський не так давно питав Байдена про те, чому ж ми досі не в НАТО. Як би ви могли прокоментувати такий вислів президента, як спеціаліст у цій темі?

Бачте, Зеленський не є дорослим. У цієї людини радянська психологія, система координат, де тобі постійно хтось щось винен, а ти не несеш жодної відповідальності. Він не сприймає інтеграцію в ЄС і НАТО як інструменти докорінних змін країни, – вони йому незрозумілі і непотрібні. Йому треба, щоб хтось кудись нас взяв і все за нього зробив (і, на жаль, так думає, не лише президент). Простими словами, Зеленський питає в лідерів НАТО, ЄС, США, чому вони досі не зробили за нас нашу роботу. Це ганьбище, а надто, якщо згадати, як Зеленський зовсім недавно сам висміював Захід, на чому світ стоїть, і говорив, що не ходить в гості туди, де його не чекають. Власне, вся його багаторічна «творчість» теж значною мірою сприяла тому, що ми досі не в НАТО.

Крім міжнародної політики ви цікавитесь темою протистояння ворожій пропаганді. Як, на вашу думку, ми маємо організувати цей процес правильно? Якою має бути частка залучення держави/громадських організацій/ЗМІ?

Звісно, роль держави має бути провідною, бо йдеться про національну безпеку. Восени 2018 року я на посаді віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції започаткувала міжнародну конференцію з протидії гібридним загрозам у межах нашої взаємодії з НАТО з обміну досвідом.

Ми маємо усвідомити, що інформаційний простір став таким самим простором ведення бойових дій як земля, вода і небо. Тому важливо провадити ефективну політику із протидії ворожій пропаганді, і з просування українського наративу у світі. Окрім цього, треба працювати над медіа грамотністю та медіа гігієною населення. Звісно, сама держава не впорається із цим викликом навіть на етапі розробки дієвої політики, бо ми зіштовхуємося із цим уперше. Треба хтось із досвідом, а досвід є у громадянського суспільства.

Чому для вас особисто боротьба за рівні права жінок і чоловіків та проти проявів сексизму у суспільстві важлива?  

Бо життя кожної людини важливе. Бо рівність і гідність – це ті засадничі речі, не здобувши яких, ми просто не рушимо далі. Якщо ми, справді, хочемо побудувати тут успішну країну, то перестрибнути цю сходинку просто не вдасться. Ми будемо постійно повертатися до цього. Окрім незримого ціннісного виміру, це питання ще й дуже прагматичне – забезпечення рівності між жінками і чоловіками сприяє розвитку економіки.

8 березня святкуєте?

Ні, не святкую. Святкую День матері і пишаюся, що свого часу ініціювала запровадження в Україні Дня батька.