Росія завжди спекулювала на темі заручників і затягувала обміни, намагаючись забрати своїх ФСБшників без судових вироків за злочини на території України. Про це в ефірі телеканалу «Прямий» розповіла співголова фракції «Європейська Солідарність», Уповноважена Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях (2014-2019) Ірина Геращенко.
«Це дуже болюча тема для українського суспільства. Дуже чутлива була і залишається. Я хочу нагадати, що наша команда відстоювала принцип: ми своїх не кидаємо. Дійсно боролися за кожного українця – військового і цивільного, які перебували в тюрмах на окупованих територіях Криму, Донбасу, в Російській Федерації», – нагадала Геращенко.
«Очевидно, що Медведчук, якого Меркель назвала як учасника цих переговорних груп з подачі Путіна, намагався просувати там позицію Москви. Росія завжди інакше ставилася до теми заручників. Вони кидали сюди своїх військових як гарматне м’ясо і ніколи за них не боролися», – наголосила Ірина Геращенко.
Вона зазначила, що обмін полонених суттєво загальмувався, коли процес з російського боку взяла під контроль ФСБ.
«На початку війни ще була така можливість на рівні добровольчих батальйонів. А пізніше місяці йшли на те, щоб тільки дізнатися, де перебуває людина. Ми були тоді на постійному контакті з рідними. І я не пам’ятаю жодного звільнення, яке б відбулося у запланований нами час. Тому що бойовики, і в першу чергу Путін і Російська Федерація намагалися тут збурювати суспільство, зриваючи, зриваючи і зриваючи», – пояснює Ірина Геращенко.
«В моєму житті було кілька випадків, коли я приїжджала на «нуль» забирати людину, а бойовики її просто не привозили. Коли самі наші хлопці потім розповідали, що їх уже вели в душ, їх збирали, привозили, говорили, що їдемо на звільнення. Але потім щось зривалося», – ділиться спогадами Геращенко.
«Можу розказати десятки історій, як ми намагалися шукати альтернативу. Я мала, наприклад, кілька зустрічей з Онуфрієм. Тому якось нам вдалося саме через московську церкву витягти «кіборга» Тараса Колодія. І тоді Онуфрій сказав, що є така можливість ще дістати кілька наших військових. Якщо Росія і готова була когось забирати – то тільки своїх військовослужбовців. Ми погодилися на це і почали рухатися по цьому треку. І раптом це питання було заблоковано. Ми так не змогли звільнити Глондара, Корінькова, Пантюшенка – трьох дуже важливих для нас військових. Тому що Росія це заблокувала, і Путін сказав передати всі питання Медведчуку», – розповіла Геращенко подробиці.
«Напередодні звільнення Гречаного (позивний «Рахман»), – а за нього дуже боролися його родина, його побратими, він дійсно герой, – нам вдалося звільнити групу українських заручників, цивільних і військових. Безумовно, ми боролися за те, щоб в цій групі був і Гречанов. І тоді ФСБ вустами Медведчука, вустами бойовиків відмовили в цьому і сказали, що може бути тільки обмін на російського військового, майора Старкова», – розповідає Ірина Геращенко.
Вона зауважила, що це були ФСБшні сценарії, щоб забирати російських вбивць без вироку. «Без того, щоб відбувся суд. Без того, щоб весь світ і Україна побачили, що вони тут є, вони вбивали. Має бути вирок, і тільки після цього ми віддаємо цих покидьків для того, щоб забрати наших.В історії зі Старковим так само було дуже важливо, щоб відбувся суд. І потім президент Порошенко, знаючи всю «підноготну» цього покидька-вбивці, помилував його для того, щоб звільнити українського військового», – розповіла Геращенко.
«Я щаслива від того, що «Рахман» вдома. За нього дуже боролися його побратими. Процедура помилування – це не просто підписати указ. Це збирати документи, збирається спеціальна комісія по помилуванню. Ми стояли на позиції – ніяких «беркутівців», ніяких росіян, які ще були не засуджені, ми не могли передавати, тому що світ мав бачити причетність Путіна до війни в Україні. Що не «іх там нєт», а вони тут є», – наголошує співголова фракції «ЄС».
«Україна боролася за кожного свого заручника. Бачимо, що вже майже два роки процес звільнення заблокований, і ми навіть не розуміємо, хто займається звільненням, хто на контакті з родинами і за кого бореться Україна. Скільки цих людей, як їхні прізвища, які їх історії – нічого про них невідомо», – констатує Геращенко.