Путін сьогодні програє свою війну підручнику України. Діти, які тримали в своїх руках підручники з історії України, зараз тримають в руках зброю на захист України. Про це сказав відомий історик і публіцист, народний депутат з фракції «Європейська Солідарність» Володимир В’ятрович під час презентації в Ужгороді своєї нової книжки «Нотатки з кухні «переписування історії».
Презентація відбулася в рамках проекту «Зустрічі з ЄС», який з ініціативи народної депутатки України Іванна Климпуш-Цинцадзе проводить «Європейська Солідарність» Закарпаття.
«Історія в цій книзі подається в трьох площинах: реконструкція минулого, переосмислення історії чи шлях відновлення пам’яті і моя особиста історія того, що я робив протягом останніх 20 років. Тут є теми, які мене завжди цікавили, – тема української революції 1917-1921, УПА, дисидентів. У новій книжці набагато більше про те, як українці переосмислювали своє минуле, як руйнували міфи, насамперед совєцькі, про те, як через суперечки ми формували спільне бачення», – сказав Володимир В’ятрович.
За його словами, після 1991 року в Україні, й зокрема на Закарпатті, було чимало людей, які, як тільки отримали можливість, кинулися досліджувати історію, не чекаючи підтримки від держави. І лише після Помаранчевої революції Україна зрозуміла, що це треба робити на державному рівні. Починаючи з часів правління Ющенка і далі ці питання стали предметом гарячих суспільних дискусій.
«Людей почали цікавити історичні події. Перша тема – Голодомор. Завданням Сталіна було не лише стерти національну пам’ять українців, але й пам’ять про сам факт геноциду. І, можливо, йому б це вдалося, якби величезна кількість людей, що пережили Голодомор, не опинилися за межами СРСР.
Саме вони першими почали збирати та оприлюднювати факти про Голодомор. На початок 80-х років цього матеріалу стало так багато, що діаспора об’єдналася, аби почати розповідати про це світові. Перший пам’ятник жертвам Голодомору був відкритий в далекому Едмонтоні. В 1983 року в США була створена спеціальна комісія з питань Голоду в Україні, яка зрештою дійшла висновку, що це був зумисно влаштований голод.
Після відновлення незалежності правду стало можливо говорити і в Україні. З 2004-2005 років до цієї роботи долучилася держава. Був створений меморіал, величезна Національна книга пам’яті, до якої було внесено понад мільйон імен загиблих під час Голодомору. І це дало свої результати. Станом на 2010 рік вже 61% українців вважали Голодомор геноцидом. Нині так вважають вже 85%. Це колосальна цифра. Не впевнений, чи може бути кращий результат», – розказав історик.
Він також зазначив, що змінилося і ставлення українців до УПА – в 2012 році тих, хто вважав Українську повстанську армію бійцями за незалежність України, було трохи більше 20%, то в 2021 – 46%. Ще 30% вагаються з відповіддю. Степана Бандеру в 2010 році вважали героєм України 20% українців. Сьогодні – 36%. Крім того суттєво зменшився відсоток людей, які негативно ставляться до Бандери.
«Мене переконували, що не треба нічого робити, не потрібно розвінчувати радянські міфи, розказувати про злочини. Мовляв, старі помруть, і всі про комунізм забудуть. Росія показує, що це абсолютно не так. Там молодь ностальгує за СРСР, якого не знає. Це – вірус. Росія набагато раніше, ніж ми, розпочала декомунізацію. В 90-х роках там перейменовували міста і вулиці, зносили пам’ятники комуністам. Росія першою з усіх пострадянських країн розпочала відкривати архіви КДБ. Але все це змінилося в 2000, з приходом до влади Путіна. І це приклад того, як може змінюватися сучасна держава, яка вже нібито пройшла комунізм», – вважає В’ятрович.
Окрім книжки, він також презентував свій відеопроект «10 днів Незалежності» – серію фільмів, присвячених видатним історичним подіям України. В Ужгороді він представив фільм про Карпатську Україну. «Це моя спроба розказати про унікальну історію, яка сталася на Закарпатті. Її, на жаль, мало знають, не багато хто може оцінити її важливість», – сказав автор.
Також Володимира В’ятровича попросили поділитися враженнями від депутатської роботи.
«Це найгірша Верховна рада з 1990 року – за рівнем освіти, за рівнем свідомості. Страшно не коли багато опонентів, які мають іншу думку, найстрашніше, коли ти говориш з трибуни в сіру масу. Таких людей у парламенті найбільше. На мою думку, є близько 80 народних депутатів, яких ми можемо назвати проукраїнськими. Десь стільки і ж проросійських, зокрема і в «Слузі народу». А решта – це сіра маса, з якою абсолютно неможливо дискутувати. Найстрашніше – це безликість депутатів. Пам’ятаєте процес в Нюрнберзі? Найчастіше там говорили: я просто виконував наказ. Ці депутати не розуміють відповідальності, яка на них покладена. Вони просто роблять те, що їм наказують. А потім скажуть: я просто виконував наказ», – зазначив він.