Ірина Геращенко. Події у Казахстані та їхні уроки для України

Безумовно, увага українців сьогодні прикута до Казахстану. Події там викликають глибоке занепокоєння.

  1. Вимоги протестувальників, принаймні озвучені, носять соціальний характер – зниження цін, тарифів, пенсійного віку, скасування платних доріг , підняття зарплат і пенсій. Вимога відставки уряду в цьому контексті – реакція на падіння рівня життя.
  2. В Казахстані, як і в інших пострадянських республіках, опозицію планомірно дискредитували і зачищали, тому яскравих опозиційних рухів і лідерів поки не видно, як і партій, які б могли очолити протест. Еліти мають клановий, не ідеологічний характер.
  3. Безумовно, народ має право на протест в будь якій країні, де влада відривається від народу і погано уявляє, як і чим живе суспільство.

Важливо, аби повстання не переходило в анархію і погром й не руйнувало саму державу.

  • Найнебезпечніше, що Казахстан, як і Білорусь, знаходиться в епіцентрі інтересів РФ.

Путін неодноразово в своїх інтерв’ю дозволяв собі висловлювання, що в казахів ніколи не було своєї державності і тільки завдяки СРСР Казахастан отримав свої території.

Все це ми чули і про Україну.

Російські політики, які говорять тільки з цедулок Кремля, вже заявили про готовність втрутитися в події в Казахстані, й немає сумніву, що Путін точно використає слабкість сусідньої, такої важливої для нього країни. Багатої на енергоресурси.

Путін мріяв свого часу втягнути Астану (тепер Нур-Султан) в Союзну Державу з Білоруссю. Назарбаєву вдалося пройти між крапельок і зіскочити з цієї історії.

Хоча економічні, військові і спецслужбістські зв’язки Москви і Нур- Султана залишаються особливими. Говорять, що Казахстан навіть змушений рахуватися з чорними списками ФСБ щодо небажаних на в’їзд персон, в тому числі українців.

ОДКБ і ЄАЕС – безпековий і економічний союзи, які в тому числі посилюють тісну кооперацію між Москвою і Нур-Султаном. Тому немає сумнівів, що Кремль не спостерігатиме за протестами здалеку і спробує скористатися ними, аби посилити свій вплив на Казахастан.
Або ще гірше – посилити свою присутність.

  • Безпосереднє сусідство і тісні економічні зв’язки Казахстану з Китаєм так само не залишають сумніву, що Пекін не просто уважно стежить за розвитком ситуації, але й спробує використати послаблення сусідньої країни на свою користь на світовій шахівниці впливів і розподілів своїх інтересів.

Які уроки тут для України? Вони очевидні.

Стихійний соціальний протест має продемонструвати «слугам», що не варто відриватися від народу. Що навіть тотальний контроль над телевізором і відключення соцмереж не гарантують закінчення епохи бідності і перемоги телевізора над холодильником.

Що безкінечне приниження армії і поліції низькими зарплатами і вимогою поборів можуть зіграти з владою злий жарт.

Що дуже важливий суспільний діалог. І формування справжніх еліт.

Що протести завжди неочікувані і все відбувається дуже швидко.

А наявність власного літака і маєтку десь в Європі як обов’язковий елемент «успішності» – іноді стає квитком на «чорний день».

Дуже б не хотілося такого сценарію в Україні.