На вулицях, магазинах, кафе і транспорті великих німецьких міст російська , здається, друга за вживаністю, й звучить частіше, аніж англійська, французька чи іспанська.
Та сама «акающаая», яку не сплутаєш з говіркою зрусифікованих українців, білорусів чи казахів. Манеру поведінки «акающих» взагалі сплутати неможливо, вони ніколи не говорять тихо й ніколи не прсміхаються, їх ротяки перекошені агресією і злобою, навіть коли вони спілкуються з дітьми.
З реплік чутно, що як правило, це не туристи, а вже місцеві, які всюди, де абаснавались, створюють брайтон біч, що базується на величі покинутої ними Велікой родіни і максимальної неповаги до країни перебування і всіх інших. Вони завжди зневажають правила країни перебування.
Якось весною в берлінському метро я ледь стримала себе, коли підстаркуватий амбал, єдиний у вагоні без обов’язкової тут маски, обговорював телефоном «поход на митинг дєды воєвали – надо повторить». Тут зайшли контролери – і це рило виявилося єдине на весь вагон без білету, намагалося вискочити на наступній станції, класика…
Тим не менш, німці і німецький уряд традиційно мають особливі сантиметри до «хороших рускіх». Згадайте, як німецькі ЗМІ взяли на роботу пропагандистку Овсяннікову, ще й хотіли вручити їй якусь нагороду за мужність, і тільки після грандіозного скандалу відмовилися від цієї ідеї.
Німці з великим пієтетом ставляться до російської культури. РФ щедро організовувала гастролі свого балету і театрів, возила виставки, популяризувала літературу, вміло просуваючи гібридну культурну дипломатію…
Німецький уряд заявив, що готовий приймати російських уклоністів. Мені ця ідея видається глибоко хибною. Вона не зупинить війну і мобілізацію, а посилить корупцію в РФ і міграційні проблеми в самій Німеччині.
Виїзд за кордон продаватимуть, й весь цей непотріб, який щиро ненавидить НАТО, ЄС, пін&сів, ха&в, нємч&ру, зі своїми матюками і хамством ломанеться рятувати свої дупи.
Ці «біженці» надто відрізняються від українських жінок і дітей, які тікали від бомб обожнюваного російським народом путіна, якого дезертири і далі шануватимуть більше Шольца, Меркель, Байдена, Макрона, над якими насміхатимуться і матюкатимуть. Язык Пушкіна, Достоєвського і Толстого – в реальності перетворився на суцільний мат.
Мені здається, тактика цивілізованого світу зараз має бути іншою.
Залізний занавіс з РФ. Замок на кордоні. Стіна і рів з крокодилами. Повна візова заборона. І, як в часи холодної війни – підтримка протестних рухів і медіа. Нехай розвалюють свою тоталітарну халабуду зсередини, а не несуть «русский мир» в Європу. Вони її створили – нехай не в ЄС тікають, а виходять на акції протесту. Згадають хоч трохи, що таке мужність і сміливість.
Навала дезертирів – величезна помилка, яка дорого обійдеться країнам, що прийматимуть уклоністів. І вони навіть не уявляють собі, яке бидло приіде до них під виглядом тікаючих від мобілізації .
Особливо боляче за Грузію. Ті, хто тішилися танкам під Тбілісі в 2008, зараз знову штурмують грузинські кордони. Закрийте їх для росіян. Не&й шастать.