Президент Зеленський сказав, що найбільше його розчарували ті, хто втекли з Києва. Тобто, більшість його команди і фракції. Київ в лютому – березні 2022 року був порожній. В їжаках і блокпостах. З Теробороною, куди записалися ті, хто не втік!
Але точно НЕ ОКУПОВАНИЙ.
Тому говорити про деокупований Київ – це героїзувати терористичну російську армію, яка тільки в мріях своїх змогла «захопити« горду українську столицю за три дні. Так, одиночні танки чи БТР заїхали на Шулявку і Оболонь, але зустріли там такий спротив, що від них залишився тільки металобрухт. До Банкової і бункеру номер 1 росіяни точно не дійшли. Тому не варто переписувати історію цієї війни.
А що стосується Мінських угод, то вони зберегли сотні тисяч життів українців. Допомогли звільнити українські території. В тому числі Маріуполь, Бахмут, Авдіївку, Сіверодонецьк і Лисичанськ. Дали час українській армії наростити м’язи і замінувати Чонгар. Примусили світ створити антипутінську коаліцію і ввести санкції проти кремлівського режиму. Поставити перші Javelin і будувати свої ракети. Подарували сотням тисяч українських родин кілька років щасливого життя разом.
Епоха Української Незламності почалася 18 – 20 лютого 2014 року. Вже тоді путін запустив план «окупація», але нам вдалося вистояти і зберегти державність. Ціною героїзму і жертовності добровольців, кіборгів, легендарної 72, 10, 93, 95 і всіх інших бригад, наших прикордонників і моряків, які відчайдушно, з першого дня війни боролися за Україну.
Й правда в тому, що завдяки Мінським угодам половина країни, в тому числі і нинішня владна команда, навіть не здогадувалася, що війна вже триває, і ржали з «а то путін нападьот».
А потім в Парижі підписували формули Штайнмайера, в Мінську створювали координаційні ради з бойовиками, а в березні минулого року в Стамбулі, вже після повномасштабного вторгнення, були готові відмовитися від НАТО і знову стати «нейтральними».
До перемоги ще дуже далеко. Ми платимо важку ціну за інфантильність і недалекоглядність, віру, що з путіним можна домовитися і що дороги важливіші, ніж ракети.
Для перемоги важливі не лише західна допомога, але і справжня внутрішня єдність. Перемога – це МИ, а не Я.
Ми всі змінилися за цей рік. Стали сміливішими і патріотичнішими. Важливо – стати мудрішими.
Р. S. До речі, Порошенко вчора був на Донбасі, передавав ЗСУ чергову партію військової техніки, якої там не вистачає.