Поза розглядом законопроєктів на комітеті та в режимі пленарного засідання, дні насичені й іншими важливими подіями і зустрічами.
Учора були раді вітати у Верховній Раді спікера польського Сейму із потужним виступом на підтримку України, позавчора – спікерку литовського Парламенту.
Поспілкувалися з дипломатами та експертами-міжнародниками щодо підсумків міжнародних подій під час спеціального заходу Київського Безпекового Форуму.
Про серйозність нашої ситуації та критичну нагальність допомоги Україні знову і знову говорила на зустрічі з міністрами європейських справ країн Веймарського трикутника – Німеччини, Польщі та посла Франції.
Також дякую Суспільному за запрошення на закритий захід, де за участі донорів та послів держав-партнерів щиро говорили про важливість свободи слова.
Як на мене, то, якщо ми реально хочемо інтегруватися у вільний світ, то нам треба звертати увагу на Копенгагенські критерії і розуміти, що ЄС, який зіштовхнувся з порушеннями своїх базових стандартів від деяких країн-членів, тепер буде дмухати на холодну воду. Тож треба не словами, а діями демонструвати відданість демократії.
На жаль, із запровадженням воєнного стану ситуація зі свободою слова загострилася. Ми побачили, що Суспільне як інституція, що пройшла перші етапи трансформації між 2014 – 2019 роками, втримало певний стандарт. Бачимо, як за слабких інституцій багато чого залежить від конкретних людей. Проте нам потрібна система, яка буде працювати, спираючись не на подвижництво окремих людей, а на закон, чіткі процедури і практики.
Дехто з колег говорив, що треба пояснювати депутатам важливість фінансування Суспільного. Вважаю, що це розмова не лише про суспільного мовника, а про суб’єктність самого Парламенту і здатність кожного депутата усвідомити свою відповідальність за країну і мати сміливість підняти свій голос на захист базових принципів європейської держави.