Активізація атак президентського офісу на опозицію, військових, громади напередодні можливих переговорів, коли цими атаками влада фактично дає фальш-старт виборчому процесу – це не лише про підступи проти конкурентів. Це ще й про спробу перекласти відповідальність на інших за чи не найбільш очевидний про..кол влади – зрив підготовки до повномасштабного вторгнення росії, який коштував Україні тисяч і тисяч життів, і окупації значних територій.
Тому слово «зрада» трубадури Банкової намагаються ліпити до Порошенка – бо скоро очікують почути це слово, кинутим у їхні обличчя. Тому призначають винними за різні невдачі на фронті – військових, щоб привчити людей, що за все відповідають військові. Тому чіпляються до лідерів громад, аби переключити увагу від питання, чому рашистів довелось зустрічати у міській забудові, а не на підготовлених рубежах оборони.
Пригадую, як у ці дні 2022 року спілкувався «офф-рек» з журналістами. Пояснював, чому повернувся Порошенко попри спроби влади «пришити» йому «зраду» і посадити. Розʼяснював пропозиції «Європейської Солідарності» – куди саме мали піти 50 млрд грн, і чому на розгортання резервів нам потрібні саме додаткові кошти, і чому брешуть «слуги», коли запевняють, що у армії всього достатньо, а «ЄС займається популізмом». Одного я тоді не врахував: глибини впадання влади чи то у маразм, чи то у зраду.
Я памʼятав, що іще на початку 2019 року, за Порошенка, і на півдні, і на сході були перекриті військами небезпечні напрямки, «пристріляно кожен кущик». Але виявилось, що військ на момент вторгнення на цих напрямках… уже не було. Що це – недбалість чи свідома зрада – ще належить установити.
Треба твердо памʼятати одне: ПРЕТЕНЗІЇ – НЕ ДО ВІЙСЬКОВИХ. ОПа нині старанно замазує військових у проблеми, намагаючись перекласти відповідальність на них. Сподіваючись, що військові мовчатимуть. Дуже добре, що мовчать не всі.
Генерал-майор Віктор Назаров в інтерв’ю BBC розкрив деякі важливі обставини кінця 2021-початку 2022 років. Гіпотеза про свідоме виведення військ політичним керівництвом отримує подальші підтвердження. Віктор Назаров заявив, що напередодні війни був реальний шанс дуже ускладнити дії ворога як на Півдні (Херсонщина і Запоріжжя), так і на Півночі країни (Київська і Чернігівська області), або й узагалі унеможливити просування окупантів.
Зважаючи на численні повідомлення і попередження, які надходили до керівництва держави від наших партнерів, в першу чергу США, про підготовку вторгнення і велику загрозу збройної агресії проти України, рішення про використання Збройних Сил могло б бути прийняте і за два місяці до вторгнення росії в Україну. Не просто могло б – мало би бути прийняте.
Перед повномасштабним вторгненням не провели оперативне розгортання військ, не були проведені заходи переведення військових частин і органів управління на організації штатів воєнного часу. Хоча саме цього вимагала, зокрема, «Європейська Солідарність». А нас називали «популістами».
У результаті укомплектованість Збройних сил, їх рівень забезпечення матеріально-технічними засобами всіх видів об’єктивно не дозволяли їм виконати це завдання: втрачено необхідні місяці для підготовки до вторгнення.
Країна «будувала дороги» замість будувати Армію – і влада цим ще й хизувалась. Зараз намагаються викрутитись – перекинути провину на військових, на партнерів, пояснити, що «не хотіли сіяти паніку». Але військові цілком здатні нагадати: є дуже чіткі і прості речі, які політична влада зобовʼязана зробити. Щодо доукомплектування частин, їх розгортання на потрібних напрямках, забезпечення необхідним, фортифікації, мінування тощо.
Не зробивши необхідного, влада шукає, на на кого б перекласти відповідальність. Як би переписати історію. Цього не можна дозволити зробити. І з шани перед памʼяттю полеглих. І для того, щоб подібне не повторювалось у майбутньому.