Держава, яка хоче залишатися суб’єктною і почутою, мала би в ці дні ініціативно зібрати і відрядити в Мюнхен всіх, хто вболіває за наше майбутнє і вміє вести фаховий діалог з нашими партнерами.
Мюнхенська безпекова конференція – це можливість донести свою позицію світові, бо тут зараз і парламентарі європейських національних парламентів, і європарламентарі, і міністри, і журналісти та представники громадянського суспільства з Європи і США, та багатьох інших регіонів світу.
З усіма маємо десятки зустрічей, беремо участь у додаткових панелях, Трансатлантичному форумі, відкритих і закритих зустрічах.
Це дуже жвавий обмін думками, насамперед, про спільне бачення майбутнього та необхідність гарантувати чіткість безпекової, ціннісної, правової позиції України та Європи і їхньої участі у вирішенні своєї долі. Саме тут Європа починає прокидатися і ставити собі болючі, але такі важливі і давно назрілі питання про свою безпеку і місце у світі.
На тлі безпрецедентних глобальних викликів атака на керівника найбільшої опозиційної сили в Україні – дріб’язкова, недалекоглядна і просто дурна. Звісно, вона не минула непоміченою. Наші друзі жахаються і тим, в який зухвалий неправовий спосіб Зеленський воює з Порошенком, і тим, наскільки це показує нерозуміння президентом рівня загроз і його відповідальності в цей критичний час.