Ми в черговому геополітичному піке. Ціна помилок може бути як ніколи високою, хоча, здається, куди вже вище… З одного боку країна не погодиться прийняти принизливі умови «миру», з іншого – вкрай важливо не втратити підтримку союзників, бо без США нам буде важче. І результат на полі бою без американської допомоги навряд буде кращим, аніж був з такою підтримкою.
В цей час путін схиляє до «свого варіанту миру» в той єдиний спосіб, який знає – різкою активізацією вбивств і цивільним терором. Це важко. Щоденні жертви в мирних містах – це біль всіх і кожного. Втрата територій – це психологічна травма нації на покоління. Довга війна – виснажує. Погані умови миру без гарантій безпеки не додають віри в майбутнє.
І така ситуація точно не справедлива до нації, яка при всі прогнози три роки стримує ядерного монстра на чолі з хворим диктатором. Нації, яка платить найвищу в світі ціну за гідність і свободу, попри бажання максимально девальвувати цінності, на яких, здавалося ще недавно стояв увесь західний світ.
Зараз я напишу банальні речі, але щоб пройти це піке нам потрібна мудрість і єдність. Для цього необхідні довіра і чесність. Українці заслуговують на чесну розмову про все те, що відбувається з переговорами. Це буде відповідально. Чесну розмову:
- Про те, які пропозиції є на столі.
- Про те, які ризики за кожним сценарієм.
- Про те, що обираємо ми — а не ті, хто стомився нас підтримувати.
І ще одне. Це не час для внутрішніх воєн. Не час переносити ненависть до ворога — на опонентів.
Не час грати в зачистки. Кожен, хто сьогодні намагається використати війну як привід звести політичні рахунки — послаблює країну, якій так важливо лишатися сильною.