Сьогодні Україна склала важливий європейський тест. Не той, де треба говорити правильні слова про реформи. А справжній — коли під час війни, політичної турбулентності й справи щодо одного з найвпливовіших людей країни інституції все ж працюють.
Рішення антикорупційного суду щодо Єрмака — це ще не фінал і не вирок, але сигнал.
Для українців — що справедливість є, і вона може наздоганяти навіть тих, хто довго вважав себе не більше і не менше, ніж локомотивом історії. Для Брюсселя — що Україна здатна проходити кризи не лише через революції, але і через правові інституційні механізми.
І всім європейським скептикам, які сьогодні думають, чи не «відчепити» Україну від Молдови в євроінтеграційному процесі, варто уважно подивитися на цей кейс.
Головне зараз — не зупинятися.
Наступний тест — реформа ДБР. І як показує українська історія, вона теж станеться. Краще раніше, ніж пізніше. Бо Українці точно заслуговують бути в ЄС.
І будуть. Бо Україна знову доводить: нас рано записувати в «проблемні активи» Європи. Ми радше її найскладніша, але найперспективніша інвестиція.