Сім років ми є свідками цинічної спроби переписати історію України, історію українського парламентаризму і маніпуляцій, використовуючи найвищу трибуну держави, трибуну спікера Голови Верховної Ради України.
Отже, 19 червня 2014 року. Воююча країна. росія вже захопила Крим. Палає Донецьк і Луганськ. Президент України Порошенко приходить до парламенту для того, аби представити свої перші кадрові рішення. Дійсно, Регламент цього не передбачає, але давайте почитаємо стенограму того дня і ту традицію, яка існувала в Україні, в демократичній європейській Україні до приходу до влади вас, нових облич.
Отже, тодішній спікер Верховної Ради оголошує присутність Президента Порошенка, який говорить: «Шановні народні депутати, дорогі друзі! Маю високу честь бути присутнім в стінах Верховної Ради України, щоби розпочати робочий процес конструктивної взаємодії глави держави з Верховною Радою України. Сьогодні я прийшов до вас з першими кадровими пропозиціями, реалізація яких належить до нашої спільної компетенції. Менш за все хотів би починати з будь-яких обговорень попередників цих кандидатів. Це справжні державні мужі, які до сьогодні очолювали Генеральну прокуратуру, МЗС, Національний банк, прийшли на свої посади в умовах, близьких до катастрофічних. І щоб втримати країну, всі вони робили все, що могли, кожен на своїх посадах. Чогось з об’єктивних причин не змогли зробити. Але щоб реалізувати свої зобов’язання перед мільйонами і мільйонами виборців, волею яких на мене було покладено відповідальність за країну, хотів би, спираючись на народну довіру і можливості, дані мені Конституцією, сформувати команду патріотів, професіоналів, однодумців. Нині ми з вами лише розпочинаємо цей процес. І сьогодні я вперше, запевняю вас, але далеко не востаннє прийшов до вас з першими кадровими пропозиціями. Щодо інших рішень, вони обов’язково будуть. Іде напружений процес пошуку кандидатур, здатних виконувати неординарні завдання в екстра важких умовах, які зараз склались в Україні. В той же час і Верховна Рада сьогодні проходить тест на здатність до нашої співпраці, на здатність рахуватися і рухатися далі щойно продемонстрованою волею виборців».
Скажіть, будь ласка, які ще потрібно приклади поваги Президента до парламенту? І можна звернутись від нашої фракції до Голови Верховної Ради, згадати про його конституційні обов’язки, захищати суб’єктність парламенту, а не працювати піар службою Офісу Президента. Ганьба і неповага до цих прекрасних представників, яких сьогодні ми тут з вами обговорюємо з боку Зеленського, який не знайшов можливості прийти і представити генерала Хмару.